Черленківський замок — руїна історичної оборонної споруди. Пам'ятка архітектури і містобудування місцевого значення, включена до Реєстру пам'яток історії та культури Вінницької області.

Історичні відомості

Деякі історики датують появу Черленкова замку XIII століттям за часів хазяйнування на Поділлі князів Коріятовичів. Тоді ця оборонна споруда разом з поселенням на Лисій горі над Бугом, т. зв. Черлений град, переважав за розмірами і кількістю населення Вінницю. На місці дерев'яної фортеці згодом з'являється кам'яний замок. У 1448 р. поселення отримує Магдебурзьке право, у 1600 р. називається в документах містечком, незважаючи на втрачені на той час привілеї. Замок витримує кілька осад, серед яких найбільш безжальну — кримчаків і ногайців Буджацької орди на чолі з Кантемир-мурзою в 1624 р.

У XVI ст. замок разом з навколишніми землями належить родині шляхтичів Кмитів-Черленківських. Місцина ця отримує назву Черленківщина. Споруда декілька разів перебудовується. Один з останніх Черленківських — Анатас (Атаназій), ставши ченцем, передає замок під монастир ордену василіян з Почаєва. У 1648 р. після знищення у Вінниці домініканського монастиря, Черленківський замок приймає вигнанців і до середини XVIІІ ст. стає подвійним монастирем домініканців і Василіян. Із згасанням роду Черленківських навколишніми маєтками до середини XVIII ст. володіють родини Пісочинських, Шашкевичів, Чарнецьких, Куніцьких, князів Вишневецьких, Собанських, Жевуських, Нитославських, а з 1750 р. — Щеньовські.

Староста трахтемирівський, житомирський підчаший Станіслав Щеньовський відремонтував стіни замку, спорядив його гарматами, тримав там гарнізон. Але вже 1768 р., за часів Барської конфедерації, замок частково руйнується російськими військами, а діяльний конфедерат — воєвода брацлавський Онуфрій Щеньовський, отримавши поразку під Білою Церквою від царських військ, остаточно розбирає Черленківський замок, і той втрачає своє оборонне значення. Одна з веж, що залишилась, була перебудована під невеличку магнатську резиденцію в неоготичному стилі, друга — від 1800-х років стала капличкою з родинною усипальницею Щеньовських, де труни висіли на ланцюгах. У 1820 р. тут був похований Гнат Шеньовський.

За матеріалами Вікіпедії