Слово «проєкт» європейськими мовами було запозичене з латини й означає «викинутий уперед», «той, що висувається».

Метод проектів — це система навчання, у процесі якої учні здобувають знання шляхом планування та виконання практичних завдань, які поступово ускладнюються.

У школі-ліцеї № 7 щорічна програма «Науковий колективний проєкт» діє у вже 23 роки. 3 роки тому він став міжнародним: до наших власних шкільних досліджень приєднуються не лише учні та студенти вінницьких шкіл і вишів, а й з інших міст, навіть країн – Польща, Литва, Білорусія. Учасники мають змогу захистити свої проєкти особисто або під час скап-конференцій. Загальна тема проєктів цього навчального року «Українські традиції, культура, інновації, мода». Для молодшої школи підтема – «Досліджуємо казки». А тема, яку досліджували учні 1-А класу – «Про життя в рукавиці та з життя рукавиць».

Робота над проєктом передбачає:

  • розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;
  • уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
  • уміння самостійно конструювати свої знання;
  • уміння критично мислити.

Оскільки учні першого класу вперше взялися до цієї справи, більшість видів робіт проводилися в ігровій та театралізованій формі. Ми створили власний класний театр. Спочатку вкотре уявили себе акторами лялькового театру. Ляльки постійно є в нашій класній кімнаті. Ми можемо гратися ними на перервах. Тому зіграти казку «Рукавичка» для нас було не важко.

Ми дізналися, що, нажаль, наш вінницький театр ляльок за весь час свого існування жодного разу не ставив цю казку. Лише двічі казку «Теремок», російський аналог «Рукавички». Потім ми перевтілилися в героїв казки. Досвід акторства у нас є, скільки восени під час тематичного тижня «Театр» ми вже грали казку «Ріпка».

Нажаль, і наш театр ім. М.Садовського теж жодного разу не ставив на своїй сцені казку «Рукавичка».

А ще за допомогою батьків ми створили різні види пальчикового театру для казки «Рукавичка». Тепер кожен учень став виконавцем усіх ролей! Це було найскладніше, оскільки потрібно було миттєво перевтілюватися в інший образ, міняти інтонації і тембр голосу. Та ми з цим чудово впоралися.

Граючись, ми вчимося спілкуватися, чути не лише свої, а й приймати думки інших.